матеріали для 10 класу

Масові репресії. Утвердження тоталітаризму в Україні.
1. Зміни у соціальному складі населення.

Громадсько - політичне життя України наприкінці 20-х - у 30-х роках розвивалося під впливом суперечливих факторів. Соціальний склад населення кардинально змінився.

Зникли приватні торговці, власники підприємств. Зросла кількість робітників, службовців, спеціалістів народного господарства, освіти, культури, науки.

    Відбувався швидкий злам психології людей, змінювався їхній спосіб життя.Усталені традиції, що вироблялися століттями зникали.

    Разом з тим роки індустріалізації й колективізації позначені інтенсивним соціальним рухом по "вертикалі" - з "низів" нової соціальної піраміди, яка активно формувалася в роки радянської влади, "вгору". Більшовицька партія висувала рядових робітників і селян на керівні посади в органи державного управління, господарський і партійний апарати, офіцерський корпус Червоної армії, органи державної безпеки, міліцію і т. ін.

    В Україні, як і в Радянському Союзі вцілому, формувався новий правлячий клас - номенклатурна верхівка партійно - державного апарату, забезпечена всіма матеріальними благами і відгороджена від мільйонів своїх співгромадян щільним муром різноманітних привілеїв.

2. Конституція УРСР1937 р.

Суцільна колективізація в Україні

Перехід до прискореної колективізації

Колективізація - система насильницьких заходів керівництва СРСР у галузі сільського господарства в 1928 - 1937рр., спрямованих на ліквідацію одноосібних селянських господарств і створення великого сільськогосподарського виробництва, цілковито підпорядкованого державі, з метою перерозподілу коштів на користь індустріалізації.

• Початок 1928 р. - в умовах надзвичайних заходів щодо ліквідації "кризи хлібозаготівель" керівництво СРСР висуває гасло суцільної колективізації.
• З самого початку колективізація розглядалась як засіб для прискорення індустріалізації, розв'язання хлібної проблеми, ліквідації заможного селянства - "ворога" радянської влади.

   У роки першої п’ятирічки: за планом Яковлєва Україна повинна була закінчити колективізацію до весни 1932 р., однак з початком колективізації навесні 1930 р. ЦК КП(б)У розгорнув змагання серед районів і областей за дострокове її завершення до осені 1930 р.; було розкуркулено понад 200 тис. селянських господарств і стільки ж покинуто селянами, які втекли на новобудови до міст; 1932-1933 рр. - на розореній Україні для потреб індустріалізації й залякування населення конфіскували майже всі продовольчі запаси селян, прирікши на смерть від голоду 6-8 млн. чоловік.
   Суцільна колективізація в Україні супроводжувалася масовим «розкуркуленням» заможних селян. Фактично воно почалося вже в 1928 р., але особливого розмаху набуло після заяви Сталіна від 27 грудня 1929 р. про необхідність «ліквідації куркульства як класу». «Куркулі» підлягали виселенню за межі сіл з конфіскацією майна або відправці до віддалених районів СРСР. У цілому по Україні було «розкуркулено» не менше 200 тис. селянських господарств (1,1-1,2 млн. чол.), чим завдано непо-правної шкоди сільському господарству республіки.
   Кампанія "ліквідації куркульства як класу" стала формою репресій щодо всього селянства. Загроза "розкуркулення" висіла над селянами й примушувала їх вступати в колгоспи.

Підсумки колективізації:

• Сільске господарство стало колгоспним, унаслідок чого: отримано кошти для індустріалізації;
•  голод 1932-1933 рр.;
•  у селянства вбили почуття хазяїна, а саме сільське господарство розорили й відкинули на багато років назад;
•  репресії торкнулися не тільки заможних селян, але й середняків, які не бажали вступати до колгоспів.

Голодомор 1932 - 1933рр. в Україні. 

   Голод 1932 - 1933 рр. - найстрашніший злочин сталінізму проти українського народу. До цього голоду держава штовхнула село, яке відмовлялося прийняти колгоспну систему від початку колективізації.

Січень - листопад 1930 р. - в Україні заготовлено 400 млн пудів хліба. За цей самий період 1931 р. - 380 млн пудів. Врожай 1932 р. лише на 12% був меншим середнього показника 1926—1930 рр. Інакше кажучи, харчів не бракувало. Проте держава систематично конфісковувала більшу їх частину для власного вжитку. Ігноруючи заклики й попередження українських комуністів, Сталін підняв план заготівлі зерна у 1932 р. на 44 %. 

Улітку 1932 р. на колгоспних полях ночами почали з'являтися селяни - переважно жінки, яким нічим було годувати дітей. Їх називали "перукарями": вони ножицями зрізали колоски на тих полях, де ще рік - два тому працювали як повноправні господарі. Незабаром це явище набуло масового характеру.

7 серпня 1932 р. з ініціативи Сталіна було прийнято закон "Про охорону соціалістичної власності":

• "... Люди, що заміряються на громадську власність, повинні розглядатися як вороги народу..." (вписано власноруч Й. Сталіним до підготовленого тексту закону).
• Покарання розстрілом або 10 роками таборів за крадіжку колгоспного майна.
• Безжалісне покарання "Законом про п'ять колосків" (як його називали в селі) 50 тис. чоловік тільки на початок 1933 р.

Презентація "Голодомор в Україні 1932 - 1933 рр."
http://svitppt.com.ua/rizne/golodomor-v-ukraini-.html